Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Про Ленінський районний суд м. Харкова.
Перший Всеукраїнський з’їзд Рад, що відбувся в Харкові у грудні 1917 року, проголосив Україну Республікою Рад. Перший Радянський уряд на Україні був створений за постановою ЦВК Рад України від 30 грудня 1917 року.
Уряд складався з народних секретарів до яких відносився і Секретар у судових справах.
Відповідно до Декрету Народних Комісарів від 4 січня 1918 року «Про введення народного суду на Україні» було скасовано стару судову систему і утворено нові дільничі народні, повітові й міські суди. До складу суду (дільничного, повітового, міського) входило десять суддів – два постійних і вісім чергових. Вироки і рішення виносились іменем України. Справи розглядались у складі одного постійного судді і чотирьох чергових. Вироки і рішення народних судів (дільничних, повітових і міських) були остаточними і підлягали негайному виконанню.
Третій Всеукраїнський з’їзд Рад, який відбувся у березні 1919 року затвердив Конституцію Української Соціалістичної Республіки. Заново обраний ВУЦВК створив уряд УСРР – Раду Народних Комісарів. Утворено 16 народних комісаріатів, серед яких утворено комісаріат юстиції.
26 жовтня 1920 року Рада Народних Комісарів УРСР прийняла нове Положення про народний суд, відповідно до якого народні судді мусили мати обов’язковий стаж роботи, теоретичну або практичну підготовку. Запроваджувався також новий порядок, за яким судді, обрані Радами на місцях, затверджувались та могли бути достроково відкликані губвиконкомами.
Холодногірський район (раніше Ленінський (до 2016) та Івано-Лисогірський (до 1929)) - один із 9 районів міста Харкова.
Район розташований у північно-західній частині міста. У районі 365 вулиць і провулків, їх загальна довжина - 183 км. Найдовша вулиця - Полтавський шлях - 6,5 км.
Керівництво Народного комісаріату юстиції та
вищого командного складу окремого корпусу
конвойних військ України. В центрі (сидить) –
командир і військовий комісар конвойних військ
О. І. Селявкін. Харків, 1922 р
У жовтні 1925 року ВУЦВК затвердив нове Положення про судоустрій УСРР, яким встановлювалась єдина судова система, а саме: народний суд, окружний суд, Верховний суд республіки, а також спеціальні суди, в справах про військові злочини – військові трибунали, в справах про злочинне порушення Кодексу законів про працю і для розгляду індивідуальних і групових спорів між робітниками, службовцями та їх наймачами – трудові сесії народних судів.
Постановою ВУЦВК і РНК УРСР від 20 травня 1932 року в Харківській, Київській, Дніпропетровській, Вінницькій та Одеській областях, відповідно до нового адміністративно-територіального поділу України, були створені обласні суди.
Згідно Закону СРСР «Про судоустрій СРСР, союзних і автономних республік» від 16 серпня 1938 року основою системи УРСР вважався народний суд, до підсудності якого відносились кримінальні і цивільні справи. Завданням народних судів була охорона радянської законності і прав людини.
Відповідно до Штатного розпису судових та нотаріальних органів УРСР, загальна кількість дільниць нарсудів по Українській РСР, що діяли до червня 1941 року, складала 1726 дільниць.
Після звільнення м. Харкова від німецько-фашистських військ було відновлено роботу народного суду 1-ї та 2-ї дільниці Ленінського району м.Харкова.
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 25 березня 1946 року управління НКЮ УРСР при обласних Радах депутатів трудящих перетворено в управління Міністерства юстиції УРСР при обласних Радах депутатів трудящих з аналогічними повноваженнями.
Згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 10 жовтня 1948 року «Про затвердження Положення про вибори народних судів Української РСР» судді обиралися трудящими на основі загального виборчого права.
У грудні 1958 р. Верховною Радою СРСР затверджено «Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік», згідно з якими третьою сесією Верховної Ради УРСР п’ятого скликання 30 червня 1960 року прийнято Закон «Про судоустрій Української РСР», відповідно до якого правосуддя в Українській РСР здійснювалось Верховним судом Української РСР, обласними судами і районними (міськими) народними судами. Даним законом встановлювалися вимоги до посади судді. У відповідності до ст. 21 цього Закону народні судді обирались громадянами району на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на п’ять років.
Законом УРСР «Про судоустрій УРСР» в редакції від 05 червня 1981 року було збережено раніше існуючий порядок обрання суддів та передбачалось, що районний (міський) народний суд утворювався в районі, місті (крім міст районного підпорядкування), районі в місті. Народні судді районних (міських) народних судів обиралися громадянами району, міста, району в місті на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на п’ять років. Проте був змінений порядок обрання голови відповідного суду. Статтею 23 Закону було передбачено, що при обранні двох чи більше народних суддів районна, міська, районна в місті Рада народних депутатів затверджує на сесії голову відповідного районного (міського) народного суду з числа обраних народних суддів.
Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР» від 24 лютого 1994 року до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР» від 5 червня 1981 року було внесено зміни. Зокрема, в статті 20 цього Закону визначено, що в систему загальних судів України входять районні (міські) суди та було виключено з назви судів слово «народні». Суд отримав сучасну назву – Ленінський районний суд м.Харкова.
Законом України «Про судоустрій України» від 24 лютого 1994 року визначено, що судді районних (міських) судів обираються відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів строком на десять років.
Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, обираються на п’ять років. Голова районного (міського) суду і його заступник з числа обраних суддів затверджуються відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів за спільним поданням Голови Верховного Суду Республіки Крим та Міністра юстиції Республіки Крим, голови обласного, Київського та Севастопольського міських судів і начальника управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Із прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року та прийняттям змін до Закону України «Про судоустрій України» у редакції від 21 червня 2001 року закріплено обрання суддів місцевих судів Верховною Радою України безстроково у порядку, встановленому законом.
З 01 січня 1993 року по 31 грудня 2002 року Ленінський районний суд міста Харкова підпорядковувався Харківському обласному управлінню юстиції, а з 01 січня 2003 року підпорядковується Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Харківській області.
_03_03.png)
