Зупинення досудового розслідування у зв’язку з розшуком підозрюваного не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Такий висновок зробив ВС в постанові №639/793/17

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

30 травня 2019 року                       м.Київ                                        №639/793/17

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — КРАВЧЕНКА С.І.,
суддів: ЄМЦЯ О.П., ОСТАПУКА В.І. —

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015220500002029 за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, який народився в м.Києві, зареєстрований за Адресою 1, проживає за Адресою 2, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК, за касаційною скаргою захисника Чехової О.О. в інтересах засудженого Особи 1 на вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 7.05.2018 та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11.12.2018.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жовтневого райсуду від 7.05.2018 Особу 1 засуджено за ч.1 ст.164 КК до 120 год. громадських робіт.

Ухвалою ХАС від 11.12.2018 цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду встановлено, що Жовтневий райсуд 6.10.2005 виніс рішення щодо стягнення з Особи 1 на користь Особи 2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки Особи 3 2003 року народження щомісяця у розмірі 1/4 від заробітної плати починаючи з 2.08.2005 до досягнення повноліття дитини та видано виконавчий лист.

Особа 1 при наявності станом на 21.04.2010 раніше виниклої заборгованості в сумі 12281,1 грн. у період з 22.04.2010 до 1.11.2015 умисно не здійснював виплат та не брав участі у вихованні доньки, матеріальну чи будь-яку іншу допомогу не надавав.

З листопада 2012 до березня 2013 року Особа 1, працюючи на ТОВ «ХАСК-ФЛЕСК», отримуючи своєчасно заробітну плату, умисно не сплачував установлених рішенням суду коштів на утримання дитини.

З березня 2013 до 1.11.2015 Особа 1 продовжував умисно ухилятися від сплати аліментів за виконавчим листом, офіційно ніде не працевлаштувався, на облік до центру зайнятості не став, хоча мав постійний неофіційний заробіток (дохід), який повинен підлягати 

облікові при відрахуванні аліментів, однак отриманий за виконану роботу заробіток приховував та не сплачував аліменти.

Протягом 66 місяців та 11 днів Особа 1 злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів, і станом на 1.11.2015 заборгованість становила 47461,70 грн.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненням захисник ставить питання про скасування судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та закриття кримінального провадження щодо Особи 1. Зазначає, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог п.1 ч.2 ст.412 КПК не задовольнив клопотання сторони захисту про звільнення Особи 1 від кримінальної відповідальності та не застосував положення п.2 ч.1 ст.49 КК. Вважає, що суд безпідставно застосував положення ч.2 ст.49 КК, оскільки з матеріалів справи не вбачається ухилення Особи 1 від слідства. Стверджує, що апеляційна інстанція не прийняла до уваги доводи сторони захисту про незаконність постанови від 19.02.2016 про оголошення Особи 1 у розшук та про зупинення досудового розслідування, оскільки останній набув статусу підозрюваного 3.02.2017, після пред’явлення йому підозри. Наголошує, що на час розгляду справи апеляційним судом спливли строки притягнення до відповідальності.