Виселення з іпотечного житла, набутого частково за кредитні, а частково за власні кошти, є неможливим – КЦС ВС

Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду залишив у силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову банку до боржниці та її чоловіка, які діють у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей, про виселення без надання іншого житлового приміщення з огляду на таке.

У цій справі відповідачка отримала кредит банку й передала в іпотеку придбану нею квартиру, після чого оселилася в ній із чоловіком та дітьми і вони зареєстрували своє місце проживання.

Згідно з договором купівлі-продажу квартира придбана частково за особисті кошти відповідачів і частково – за кошти, отримані в кредит.

У 2018 році банк звернув стягнення на іпотечну квартиру і за ним було зареєстровано право власності на квартиру.

ОП КЦС зробила такі висновки щодо застосування норм права.

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення ст. 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма ст. 109 ЖК Української РСР.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Аналіз норм гл. 26 ЦК України дає підстави для висновку, що частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об'єктом цивільних прав, оскільки частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна.

Оскільки жилі приміщення та частка в праві спільної власності є різними видами об’єктів цивільних правовідносин, то вони можуть становити різні за змістом та наповненням правові поняття, що не дає можливості поширити дію положень норми про виняток із загального правила, встановленого ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР.

Згідно з нормами ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 379 ЦК України у поєднанні із гл. 26 ЦК України виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається в тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. Якщо за кредитні кошти було набуто інший об'єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення в цілому, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається.

Постанова Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18 (провадження № 61-16820сво19).